Верховний Суд пояснив, у якому разі таємне викрадення чужого майна з подвір’я не є крадіжкою з проникненням

Верховний Суд виключив із рішень судів нижчих інстанцій таку кваліфікуючу ознаку злочину, як “крадіжка, поєднана з проникненням в інше сховище”, зважаючи на те, що в конкретному випадку огороджена територія подвір’я не була сховищем, оскільки огорожа лише встановлювала видимі межі території.

Так, колегія суддів Першої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 (замах на злочин) та ч. 3 ст. 185 (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому) Кримінального кодексу України на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.

Як зазначено у вироку, чоловік, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу проник на подвір’я домоволодіння, звідки намагався викрасти велосипед. Однак довести злочин до кінця не вдалося з причин, що не залежали від волі чоловіка, оскільки його протиправні дії на території згаданого подвір’я помітив і припинив потерпілий. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

На думку ВС, суд першої інстанції помилково кваліфікував діяння особи як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше сховище.

“Зокрема, у постановленому вироку суд установив, що злочин було вчинено шляхом вільного доступу на територію подвір’я. За наведених обставин цю територію, навіть якщо вона мала огорожу, не можна вважати сховищем, адже у конкретному випадку її наявність суд фактично визначив як таку, що встановлює лише видимі межі території, а не як сховище”, ― йдеться в постанові ВС.

Колегія суддів ККС ВС дійшла висновку про необхідність виключення з оспорюваних судових рішень кваліфікуючої ознаки злочину – крадіжки, поєднаної з проникненням в інше сховище. Також ВС, зважаючи на наявність іншої ознаки ― повторності, перекваліфікував діяння засудженого з ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 на ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання за вказаним законом України про кримінальну відповідальність.