У разі зміни істотних умов праці, різниця в заробітку не виплачується,

Кодекс законів про працю не передбачає виплати різниці в заробітку в разі зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу. Про це йдеться в постанові Верховного Суду України від 12.07.2017.

Статтею 235 КЗпП визначено вичерпний перелік випадків, коли повинна проводитися виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У ч.2 цієї статті встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Однак у справі №6-2757цс16, рішення в якій переглядалося, позивачку не було звільнено з роботи. Натомість на підставі наказу роботодавця (який вона не оскаржувала) змінено істотні умови праці, зокрема встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки посадового окладу. Про це вона була повідомлена з дотриманням вимог ч.3 ст.32 КЗпП, її вихід на роботу раз на тиждень підтверджується табелями обліку робочого часу. Оплата праці проводилася пропорційно відпрацьованому часу, що відповідає вимогам ст.56 кодексу.